Бездонна скриня

Четвер, 30 Вересня, 2010

Столичні пенсіонерки презентували виставку рукодільних речей

Вишиті скатертини зараз - рідкість

1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку. А у Територіальному центрі соціального обслуговування пенсіонерів Шевченківського району Києва №1, що на вул. Половецькій, про дідусів та бабусь піклуються кожного дня. Комусь треба підстригтися, комусь – підшити одяг, ще комусь – відремонтувати взуття: пенсіонери можуть звернутися до фахівців із найдрібнішою проблемою. По понеділках тут буває найцікавіша група жіночок – рукодільна. Пенсіонерки збираються у невеличкому приміщенні і починають шити, плести й вишивати.

Рукотворних витворів назбиралося так багато, що виставка ніби сама напросилася до стін цього закладу. У двох кімнатах розмістили дивовижні вишиті та плетені роботи майстринь. Серед них є дуже масштабні речі (наприклад, вишиті штори чи плетене гачком покривало), є менші, але так само вироблені з душею.

Вишиті штори Лідії Іванівни Іваненко

Серед рукодільниць поважного віку є й початківці. Пенсіонерки, шукаючи спілкування, приходять до центру і починають брати уроки у досвідчених майстринь. Ті ж, у свою чергу, раді бути вчительками, тому задоволені усі.

Врятовані від смітника

Окремий блок експонатів – рукодільні речі з «бабусиної скрині» нинішніх бабусь. Таке важко знайти навіть на Блошиному ринку у Києві. Пенсіонерки принесли на виставку клаптики старовинних речей, зроблених вручну. Чого варті лише фрагменти вишитої вручну хустини, якій вже понад двісті років! «Хустку вишивала прапрабабця однієї з наших пенсіонерок – Інни Дмитрівни Соколової. Цю річ берегли, як родинний скарб, поки хустина не почала розпадатися», – розповідає заступник директора Територіального центру Надія Садовська.

Фрагмент старовинної хустини з колекції Інни Дмитрівни Соколової

На жаль, далеко не всі старовинні вироби змогли дожити до наших днів. «Раніше так було модно: вишиті скатертини, штори, плетені серветки й різноманітні накидки… – Згадує пані Садовська. – А потім, коли у сімдесятих роках люди почали масово купувати поліровані меблі, на рукодільні речі махнули рукою. Скільки їх було викинуто на смітники!.. »

У жіночок, які принесли рукотворні експонати на виставку, вони зберігаються вдома у шухлядах. Лише поодинокі витвори (найбільш практичні – накидки для крісел та серветки) лежать на виду. «У Рози Володимирівни Іваненко оселя оформлена рукодільними речами: і штори висять вишиті, і подушки розцяцьковані є… Та ще й чоловік на акордеоні грає – у них не квартира, а музей!» – захоплено каже Надія Садовська.

Курочка гачком Галини Никифорівни Правдивої

«Старість усіх зрівнює»

Найбільш плідна майстриня центру – Галина Никифорівна Правдива. Вона представила на виставці роботи, виконані різноманітними інструментами. Грілку-курочку для чайника жінка сплела гачком, урочисту горжетку – спицями, серветки вишила хрестиком, гобелен змайструвала, пришивши до полотна скручені нитки… «Ганна Никифорівна – інвалід, та ще й утримує онука з інвалідністю, – розповідає Надія Садовська. – Але без рукоділля жити не може. Що люди принесуть, з того вона і робить свої витвори. На її роботи всі задивляються!»

Горжетка, сплетена Галиною Никифорівною Правдивою

До центру приходять дуже різні люди: у всіх різний рівень достатку, різні захоплення. «Є у нас жіночка, яка працювала у міністерстві. Але ж старість усіх зрівнює: і міністрів, і прибиральниць, – каже пані Садовська. – Спілкування хочеться усім, тому у нас пенсіонерки охоче розмовляють одна з одною і полюбляють разом робити щось власними руками».

Наступна виставка – не за горами

Цей центр опікується пенсіонерами частини Шевченківського району столиці: здебільшого, його відвідують мешканці Татарки. «Під крилом» соціальних працівників нині більш як шість тисяч людей літнього віку. З них майже тисяча таких, що не виходять з дому і приблизно двісті «активних» пенсіонерів, тобто таких, які намагаються не пропустити жодної події центру.

Приміщення цього закладу дуже невелике, тож усіх охочих воно просто не в змозі вмістити. Пенсіонери-«активісти» з цього приводу засмучуються, адже їм доводиться обирати певні події, а не відвідувати усі поспіль.

Шаль та капелюшки Галина Никифорівна теж зробила самотужки

З рукодільною виставкою – те саме. Багато витворів мистецтва не вмістилося до двох невеличких кімнат, тому бабусі запротестували: попросили працівників центру влаштувати ще одну виставку. Тож по закінченні нинішньої експозиції у центрі відкриють виставку вишиванок, зроблених руками майстринь літнього віку. Це станеться через два тижні, обіцяють працівники закладу. Аби лише приміщення дозволило виставити більше робіт…

***

Спонсор запису:

Блюда из фруктов – это просто объедение! Поэтому всем, кто хочет поднять себе настроение и отведать сладенькой вкуснятины, советуем рецепт бананового пирога. Приготовьте пирог и забудьте о заботах!

Метки: ,

  • Tana

    Класно, це ж продовжує життя… щоб не сидіти без діла або перед телевізором, сподіваюсь, наш пенсійний вік буде таким саме продуктивним та активним.

  • admin

    У центрі кажуть, що бабулькам більше потрібне спілкування, ніж рукоділля… Тому воно, окрім інших позитивних якостей, може врятувати від самотності.

  • Надія

    А до отієї Рози Володимирівни Іваненко, в котрої вся квартира рукодільна, не планується візит. Хочеться фотографій. )))
    Вишита скатертина та штори – це щось надзвичайне!

  • admin

    хтозна – може, ми з нею здружимося і потрапимо до цієї чарівної оселі… :)

blog comments powered by Disqus