«Це ніби робити операцію хворому»

Понеділок, 25 Квітня, 2011

Львівський художник Лев Скоп вже багато років реставрує ікони стародавньої дерев’яної церкви у Дрогобичі

Церква Святого Юра у Дрогобичі

Цієї ночі пожежа забрала в нас ще один старовинний храм. Полум’я знищило дерев’яну церкву XVII століття, розташовану у селі Переволочна Буського району, що на Львівщині. Нині у Львівській області залишилося декілька сотень деревяних церков, і про одну з них ми розкажемо сьогодні. Церква Святого Юра у Дрогобичі, датована XV-XVIІ століттями, причаровує багатим іконостасом та настінним розписом від підлоги до стелі, який зображує різноманітні біблійні сцени.

Іконостас церкви

Старенька фарба, якою розписували стіни цього храму, поступово потускніла, тож зараз внутрішню оздобу церкви намагаються оновити. Час від часу до Дрогобича приїжджає художник, викладач Львівської академії мистецтв Левко Скоп: він бере пензель з фарбами та починає реставрувати ікони, не шкодуючи свого часу.

Левко Скоп на відкритті виставки творчого об'єднання "Кактус" у Києві

«Я ніколи не буду їх реставрувати!»

«Випадкового нічого не буває. Одного разу, 1986-го року, я зайшов до церкви святого Юра. Побачив ті розписи і подумав: «Боже, я ніколи не буду їх реставрувати!» Тоді я працював в іншій організації, займався іншими проектами, тому до моїх планів не входила реставрація розписів у цій церкві, – згадує митець. – А через півроку трапився такий різкий життєвий поворот, що я знову опинився у цій церкві. Понині реставрую ці ікони».

Реставрація старовинних образів змушує Левка Скопа забути не лише про час, а й про відстань. «Я не прив’язуюся до територій. Для мене Львів і Дрогобич – це те саме, що у Києві перейти з Арсенальної до Майдану Незалежності, – зізнається він. – Тож проблеми переміщення не існує: я вже п’ятнадцять років реставрую цей розпис, пишу про нього статті та книжки. Видання збірників – дуже важлива для мене річ: якщо людина приходить до церкви, вона має й прочитати про її історію, дізнатися додаткову інформацію з книг».

Багатий не лише іконостас, а й настінний розпис

На одну ікону може піти рік

Львівський митець реставрує ікони у майстерні, до якої від церкви – рукою подати. «На реставрацію однієї ікони може піти і півроку, і навіть рік, – каже він. – Бувають дуже складні ікони… Але є й такі, які можна реставрувати дуже скоро: розчистив, зміцнив основу й пофарбував… А взагалі, час залежить від того, як піде робота. Буває, так важко йде, що просто себе ненавидиш… Це ніби робити операцію хворому».

Водночас, художник не вважає реставрацію образів роботою. Каже, може, для когось так і є, але для нього це – насолода, помножена на відповідальність. «У самій церкві святого Юра є ще одна церква – нагорі. Тільки до того другого поверху можна дістатися лише драбиною, яку спеціально приставляють у таких випадках, – ділиться таємницею Левко Скоп. – От якщо ви підніметеся нагору, то побачите таку красу!.. Там багатющий розпис і іконостас! Їх я теж реставрую».

Стіни розписані до самого верху

«Я не можу без цього жити»

Про Лева Скопа вам розкаже будь-хто з музею «Дрогобиччина», до складу якого входить церква Святого Юра. Мовляв, приїжджає сюди один дивний чоловік, який реставрує ікони власним коштом. І фарби купує самотужки, і транспортні витрати на себе бере… Пан Левко на такі слова дещо нітиться. «Як ви щось дуже любите, то не говорите про гроші, правда ж? Я не можу без цього жити… – каже він. – Піду куплю фарби, куплю хімію, але не роблю з цього проблеми: мені це подобається! Не знаю, чи можна тут навести такий приклад, але це все одно, коли людина йде на риболовлю, а її за це ще й медаль дають».

Художнику медаль і не потрібна: реставраційна робота й без того благодатна. «Коли не буваю у цій церкві довгий час, то в мене починаються глюки, – зізнається Левко Скоп. – В академії мистецтв я вчу студентів, та вони йдуть геть: на когось мав надію, а він мене підвів… Люди – це люди. А тут – ікони…»

Біблійні сюжети зображені своєрідними "коміксами"

До речі

Перші згадки про церкву Святого Юра датовані 1496-им роком. З того часу, під час нападів татар, храм двічі згорав. Врешті, було вирішено привезти до Дрогобича церкву з села Надіїв, що біля міста Долина Івано-Франківської області. З її матеріалу 1657-го року збудували нинішню церкву. Іконостас, який зараз реставрує пан Скоп, з’явився у церкві у 1659-1666 роках; його створив Стефан Медицький. Тридцять п’ять років тому церкву було зачинено та відкрито музей «Дрогобиччина». Проте нині у храмі таки правлять служби: це відбувається декілька разів на рік, у найбільші християнські свята.

Розпис відобразив навіть подружжя меценатів, які допомагали церкві (праворуч)

***

Спонсор запису:

Затевая реставрацию дома, не забудьте поменять кровлю. Битумная черепица – наилучший материал для современного дома!

Метки:

  • Олена

    Дуже дякую за цікаву розповідь! До болю шкода церкву, яка згоріла. Як же мало їх залишилося… Час – суворий, а ще суворішою є наша байдужість.

  • Анонимно

    як на мене, найкраще – робити такі церкви музеями і правити у них лише кілька разів на рік (саме так, як у церкві Святого Юра)… ну і охороняти їх, звісно…

  • Анонимно

    сьогодні по English Club TV показували програму про Закарпаття. такий величний текст (про історію, багатство, королівства і маєтки), а з картинкою ну геть не в*яжеться! дерев*яні церкви, зелені від моху, той самий замок тамплієрів, який от-от завалиться… ех, це навіть не байдужість…

  • Pamjatky
  • Анонимно

    дякую!

  • http://www.facebook.com/people/Надія-Цинайко/100001135206100 Надія Цинайко

    знайома церква )))
    знайомі фотографії ;) ))

  • Анонимно

    я нарешті написала :)
    якщо вдасться, цього року знову побуваю там :)

  • Анонимно

    до речі :) шукаючи інформацію про цю церкву на сайті «Дерев’яні церкви України», я знайшла інформацію про дерев*яний храм у Бісковичах. він там у категорії втрачених, тобто, теж згорів. ти про нього щось знаєш? чи його вже давно нема?..

  • http://www.facebook.com/people/Надія-Цинайко/100001135206100 Надія Цинайко

    хм, я не просто в курсі, я про ньго ще минулого року писала http://n-tsynaiko.livejournal.com/59630.html
    то дуже-дуже сумна історія, церква на горіла, її нищили під час мого перебування в Бісковичах, але я ходила дивитись, бо то було б не можливо бачити, а зробити ніц не можна було
    нищили свої ж люди, котрі до цієї церкви ходили
    а дай-но мені посилання, де про церкву згадується, що там конкретно пишуть

  • Анонимно

    ой, точно, я згадала, що ти писала… а точно про цю? вона тут перша на сторінці: http://decerkva.org.ua/vtracheni.html

  • http://www.facebook.com/people/Надія-Цинайко/100001135206100 Надія Цинайко

    точно-точно, вона сама (((
    і як гарно написано: «розібрали»
    та її знищили!!! під проводом «святого» отця та голови сільради, розтягли на дрова… і ніхто, ніхто за це не відповів

  • http://made-in-ukraine.info/%c2%abikonu-mozhna-namalyuvaty-na-pisku%c2%bb/ «Ікону можна намалювати на піску» | Made in Ukraine

    [...] П.С. Не зовсім скоро , але почитати про реставрацію ікон церкви можна тут. [...]

  • Lewskop

    Лев Скоп.  У цьому питанні значно краща ситуація у Польщі та Словатчині де є  не лише державна політика але і розуміння простих людей що це їх власнисть і памятки треба оберігати. Я давно нікого не виню бо зло і добро починається з мене. А рівень знань та розуміння власної культури  потребує все ж часу. Даються в знаки не лише  радянські , але й далекі ще польські та австрійські часи, коли владі було байдуже на українців та їх культуру. Тому   нам всім ще треба досить багато вивчати своє давнє мистецтво від чого і з’явиться до нього належна шана.  

  • http://made-in-ukraine.info/ Vikaho

    так, Ви праві – культура починається з нас самих. чого чекати від «правителів», якщо ми самі не переймаємося такими питаннями?.. та й людям, які розкидаються сміттям на вулиці, до історичних пам*яток ой, як далеко…

    дякую, що завітали на цей сайт :)

  • http://made-in-ukraine.info/boykivska-khata/ Бойківська хата | Made in Ukraine

    [...] Палац мистецтв та найстаріша в Україні дерев’яна церква святого Юра. В одному з залів відділу природи та історії можна [...]

  • http://made-in-ukraine.info/grafski-skarby/ Графські скарби | Made in Ukraine

    [...] «Скарби графа Лянцкоронського зі збірки музею «Дрогобиччина». Наукова [...]

  • http://made-in-ukraine.info/vyshyti-tserkvy-drogobycha/ Вишиті церкви Дрогобича | Made in Ukraine

    [...] Серед вишивок Ірини Сеник – мініатюрні будівлі Церкви Святого Юра (найстарішого дерев’яного храму України), Церкви на [...]

  • http://made-in-ukraine.info/yak-restavruyut-kartyny/ Як реставрують картини? | Made in Ukraine

    [...] за реставрацію картини, обов’язково повинна мати художню освіту. Або, принаймні, вона має пройти спеціальні курси, [...]

  • http://made-in-ukraine.info/logotyp-kyyeva-mozayika-peremozhe/ Логотип Києва: мозаїка переможе? | Made in Ukraine

    [...] Заокруглена літера «К», яка містить зображення церков та підпис «Kyiv. You will come back»; Ти [...]

  • http://made-in-ukraine.info/velyka-gayivka-u-drogobychi/ Велика Гаївка у Дрогобичі | Made in Ukraine

    [...] колективів. Ось місця зустрічі учасників свята: церква Святого Юра, церква Пресвятої Трійці, церква Петра і Павла, церква [...]

  • http://made-in-ukraine.info/lektsiya-pro-kulturu-bolgariyi/ Лекція про культуру Болгарії | Made in Ukraine

    [...] Своєрідна школа іконопису – ікони на основі кераміки, а не дерев’яних [...]

  • http://made-in-ukraine.info/tvorchyy-vechir-lirnyka-yaremy/ Творчий вечір Лірника Яреми | Made in Ukraine

    [...] тож художні теми йому не чужі. «З 1990 року митець працює художником-реставратором, – розповідають у Музеї Гончара. – Є автором проектів [...]

blog comments powered by Disqus