Як вишити весільний рушник?
Поради знавців вишивки та народні забобони
У столичному Музеї Івана Гончара триває виставка «Українське весілля», на якій широко представлені весільні рушники. Усі вишиті роботи – оригінальні та самобутні, тож однакових орнаментів тут не знайти. Як вишити весільний рушник? Яких правил для цього дотримуватися, у які повір’я вірити? У цих питаннях, якими задається нині майже кожна наречена, нам допомогли розібратися співробітники музею.
Знавці обрядової справи кажуть, що весільний рушник має бути довгий – від 3 до 5 метрів. Вишивкою його оздоблюють з двох боків, а посередині залишають білим. Слід пам’ятати, що найвище з кожного боку рушника зображення має містити символ молодят: над ним не варто розташовувати інші орнаменти.
Обирати орнамент для весільного рушника доведеться серед двох варіантів: або зобразити на полотні родинне дерево, або ж вишити народні орнаменти, у яких закодована прадавня символіка (для цього пропонуємо вам безкоштовно скачати схеми вишивок рушників). Головне – вишивати лише той малюнок, який справді вам сподобався.
На весільних рушниках різних регіонів України можна зустріти різну символіку: хтось зображував на полотні троянди, чорнобривці та калину, а хтось волів бачити на ньому дуб, виноград та символ сонця. Проте основним орнаментом весільного рушника етнографи називають дерево життя.
«Дерево життя – це символ продовження роду. Зазвичай, на весільному рушнику є пташки – ними дівчина зображувала бажану кількість майбутніх дітей, – каже старший науковий співробітник Музею Івана Гончара Поліна Гуменюк. – Традиції вишивання рушника були спрямовані на те, щоб майбутнє життя подружжя було сповнене радості, щастя та добробуту».
Існує безліч забобонів, пов’язаних зі створенням рушника до весілля:
- починати роботу над рушником можна лише у певний день тижня вранці (найчастіше фігурує четвер);
- вишивати всю роботу можна лише однією голкою: якщо вона загубиться чи зіпсується – це вважають поганим знаком;
- з правого, «чоловічого» боку рушника варто розпочинати вишивання: мовляв, це «зарядить» позитивною енергією вишивальницю та сам рушник;
- готовий рушник у жодному разі не можна прати – так можна «вимити» енергетику, закладену в нього майстринею;
- помилки, яких припустилася дівчина під час вишивання рушника, не можна виправляти (пороти).
Але фахівці переконують: у забобони вірити не варто. «Зовсім не обов’язково відтворювати на рушнику обидва дерева роду (нареченої та нареченого), – розповідає заступник директора Музею Івана Гончара Юрій Мельничук. – Дехто каже, що на весільному рушнику треба вишити усіх родичів у виглядів листочків на гілках: живих людей зобразити листям, яке підняте вгору, а мертвих – опущеним листям. Але це все забобони, цим не варто надто перейматися».
Подивитися на прадавні весільні рушники можна у Музеї Івана Гончара до 13 листопада. Адреса музею: Київ, вул. Мазепи, 29. Музей Івана Гончара приймає відвідувачів щодня, окрім останнього вівторка місяця, з 10:00 до 17:30. Вхідний квиток для дорослих коштує 15 грн, для дітей та пенсіонерів – 3 грн.
Вишиваючи весільний рушник, не забудьте зробити запрошення на весілля своїми руками! Для вас ми підготували підбірку цікавих ідей запрошень!
До речі
Якщо ви не знаєте, яким швом оздобити рушник, пропонуємо дізнатися про види швів - популярні та рідкісні!
***
Спонсор запису:
Попіклуйтеся про свою спину – купіть якісні ортопедичні матраци у Києві, на яких вам буде дуже комфортно спати!
Метки: вишивка